Памят батька

Пригадую,як батько під час жнив
Приносив з поля житнього окрайця,
Виймав з кишені й тихо говорив:
-Омь на тобі гостинчика від зайця.

Для мене був справжнім торжеством.
Прямуючи до схованки під плотом,
Вважав я найсолодшим божеством
Шматочок хліба,що пропахнув потом

Навчав мене,щоб тільки лиш добро
Серед людей зумів я висівати,
Бо,як бур*ян, людське одвічне зло
Спроможне без натуги проростати.

Навчав мене в душі не мати зла,
Воно спроможне роздирати груди,
Черствити душу,попелить до тла,
від злого можуть відсахнутись люди.

Горнутись треба сердцем до людей,
Ділитись щастям,жити завжди в згоді,
Бо щедрому хтось посила гостей,.
А до скупого сам крадеться злодій.

Давно було це.Вже яка зима
Зібралась знову в вирій відлетіти
Проходить час.Уже його нема
В могилу ліг від прці відпочити.

Бувають дні,що хочеться до сліз
Під вечір зачерствілого окрайця,
Як хочеться,щоб знову він приніс
Отой гостинець польовий від зайця.

ПОСВЯЧЕНИЙ МОМУ БАТЬКУ!!!!!!!!!!!!