Моральний кодекс. Стаття 15. Кепкування з ближньог

МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС. Стаття 15. Кепкування з ближнього.

Був четвер, чи то п'ятниця,
Посилає Йвана пан:
-Йди узнай, почім пшениця.
І хутчіш назад, Іван.

Повертається із ринку
Чуть під мухою Іван:
-Руб дають і половинку.
-А ячмінь? - Питає пан.

-Ви казали про пшеницю,-
Гикнув панові Іван.
-Я казав про сливовицю?
-Не казали, я - болван.

Я того, чуть-чуть слив'янку
Лиш попробував в куми,
А ячмінь? Поїду зранку
І дізнаюсь про корми.

У суботу - інше в плані,
Новий Йванові вертій:
-Привезеш шановну пані,
А потом - возити гній.

-Це, як скажете вже, пане,
Так і буде вже воно,
Привези коханку, Йване,
А чи гною, все одно.

Пан зробив діла амурні
І прийшов в веселий стан:
-Їдь й узнай почому дурні,-
Заодно керує пан.

Повертає хлоп з базару.
-Ну, почому дурні там?
-Це залежить від товару,
Сповіщаю,пане, вам.

Злидень хлоп - ціна злиденна,
У неділю - меду жбан,
Два рублі - ціна щоденна,-
Сповіщає сумно Йван.

Мізер хлоп - ціна мізерна.
Та, якщо вже дурень - пан,
Сто рублів і мірка зерна,
Не зморгнув і оком Йван.