Карпати… Карпати…
Лісами багаті.
Зранку сонливі,
Круті та кирпаті.
Туманами вкриті,
Карпати над нами
Стоять непохитні,
Вельможать панами.
Річки гуркітливі
Між соснами в’ються,
Холодними стрічками
В камені б’ються.
Якби розуміла
Я мову водиці,
Той час би пізнала
Її таємниці.
Якби ще дізнатись
Про що мовчать гори?
Про що мріють зранку
Блакитні простори?
Казкову легенду
Тоді б написала.
Карпати, Карпати,
Два дні з вами мало!
Наповню легені
Повітрям прозорим.
У серце запали
Оті сині гори!
Карпати, Карпати,
Я біль не вгамую.
Додому вертаюсь,
За вами сумую.
Карпати
© Copyright: Галина Кузнецова-Иванова, 2010
Свидетельство о публикации №110021903522
Свидетельство о публикации №110021903522
Рецензии
Признание в любви родному краю... Красиво сказано
Сергей
Хмурый Одмин 23.02.2010 01:23 • Заявить о нарушении
Сергей
Хмурый Одмин 23.02.2010 01:23 • Заявить о нарушении