Пусті вулиці.
Місця відпочинку.
Люди стали чужі.
Епідемія страху.
Невже ти правди не бачиш?
Істина... Її знайти не важко.
В собі, в друзях, в родині,
Часу залишилось не багато...
Ти ідеш, навколо нікого,
Лише самотність і шум битих вікон,
Світ змінився.
Крик, сум за минулим,
Щасливим, дитячим,
Але ми вже не діти,
Перемогти страх
Самі ми мусим навчитись.
Захід сонця
Зустрічаєш один.
В темряві міряєш кроками кімнату,
Ти один, назавжди, навіки.
Це доля?
Чи справді існує вона,
Жага до життя?
Воля, свобода.
Ти мрієш про неї?
Знову опинитись в родинному колі.
Мрії, незбагненні сни.
Ти не зрозумієш,
Що змінити своє життя можеш лише ти!
Крик відчаю, сльози печалі,
Від самотності ти себе божевільним відчуваєш,
Знову і знову...
Невже це кінець?
Прірва в яку ступити я маю один,
Назавжди, навіки,
Самотній, сумний...
Еп1дем1я страху
© Copyright: Кв Инт, 2010
Свидетельство о публикации №110021807550
Свидетельство о публикации №110021807550
Рецензии