Холодних вітрів буйні токи,
Спокійні кам’яні хрести,
І сліз вчорашніх поволока,
І в вічність спалені мости…
Це – горя клич, небесна мана,
Що в’їлась в берегиню трун,
Не радісна епіталама,
Її сповив зелений в'юн…
Черстві слова, змочені кров’ю,
Сльозами близьких та рідні,
Чиєюсь скріплені Любов’ю,
Лишені виждати весни…
Не для когось оце складали,
Писали це не ради слів,
У епітафію вкладали,
Столітніх душ шматочки снів…
Епiтафiя
© Copyright: Круэла Флад, 2010
Свидетельство о публикации №110021800654
Свидетельство о публикации №110021800654
Рецензии