Покохати – і стать золотою,
Розлюбити – і стати дощем,
Стати хмарою сліз над водою,
Але серце так простить іще…
Розчинити в повітрі свій смуток,
Розмаїття всіх слів та журби,
Все на світі здавалось забутим,
Бруд та жага, розбиті мости…
Покохати – і світ більш не бачить,
Розлюбити – й пірнути у вир,
На поталу до звірів призначений
На бенкет їм мій зламаний мир…
І розпастись на тисячі слів,
Лиш тому, що ти не розумів…
Покохати стать золотою...
© Copyright: Круэла Флад, 2010
Свидетельство о публикации №110021800630
Свидетельство о публикации №110021800630
Рецензии