Сивiло небо над барвистим полем
Сивіли очі в темну далечінь,
Усе, що було, замикає коло,
І створює просторів мертву синь
Сто років, як померли всі надії,
Сто смертних, страшних скоєних речей,
Немає смутку, жалю, страху, мрії
Ах, лиш би світ пішов з моїх очей
Сивіло марево розстріляної втечі,
Сивіло марево кохання напрокат
Ти так і робиш ці жахливі речі,
Ти – мій спаситель, моє щастя, власний кат,
Я не мовчу, щоб слово вибирати,
Я не мовчу, щоб думати передчас,
Я не мовчу, щоб жить чи помирати,
Я не мовчу за долю чи за нас!
Мовчу за синь я над барвистим полем,
Мовчу я за розстріляні думки…
Те, що мені колись здавалось горем,
Те все тепер для мене тільки ти….!
Свидетельство о публикации №110021800618
вслух,только вслух!!!
спасибо
Отец Караколь 18.02.2010 01:52 Заявить о нарушении
Хотя многие его недолюбливают чисто из политических взглядов, но вообще он, конечно, неповторим!
Вам огромное спасибо за прочтение! Я польщена!
Круэла Флад 18.02.2010 12:49 Заявить о нарушении
И если на сто миллионов таких всего тысяча,то и хрен с ними,пусть недолюбливают)))
Отец Караколь 18.02.2010 13:09 Заявить о нарушении