Синьо-чорним зоряним серпанком
опустила ніч свої знамена.
Лиш невідворотно-сірим ранком
з нею разом ти підеш від мене.
Трави в росах, ніжками прим;яті,
цілувати будуть їх, щасливі.
Зорі золотисто-розсипчаті
у волоссі гратимуть мінливо.
Запашне, жагуче і вологе
нас вночі гойдатиме Кохання.
Зникне час, а з ним - усі тривоги,
всі земні надії і бажання...
Ти - дарунок зоряної ночі.
Ти заполонила мою душу!
Ти - лише одне, чого я хочу,
я собі признатись в цьому мушу.
Ніч - як подарунок нам від Долі.
День розставить знов свої акценти.
Ми - актори. Гратимемо ролі.
Та не прозвучать аплодисменти...
Украдена н1ч
© Copyright: Михаил Исаевич, 2010
Свидетельство о публикации №110021800525
Свидетельство о публикации №110021800525
Рецензии
почему ж не прозвучат? Поаплодируем, абы услышали...Желаю, чтоб день расставлял акценты с учётом Ваших желаний. Очень искренний стих.
Татьяна Квашенко 17.04.2010 03:49 • Заявить о нарушении
Татьяна Квашенко 17.04.2010 03:49 • Заявить о нарушении