Донна Харон

Ганні Осадко



В пилюці хрестових походів
Надбавши дівок і вражень
Обличчя отримало зморшок
Не витримавши навантажень

Вже вкотре вінок із терну
Чекає на твого лоба
Ти вкотре напружуеш м’язи
І трощиш чужі суглоби.

На біса тобі здалися
Їх грамоти і паради
Танцює канкан Попелюшка
У діжі з пянким виноградом.

Брутальна доза іньєкцій
Народжує щирі посмішки
Вагони ідуть на південь.
Їх вікна забиті дошками.

Тож лапай сповнілих дівчаток
Як справжній нащадок Адама.
Жалійся оперним басом
На Бога в церквах Амстердама.
По ночах цілуй мое тіло
На різьблених парапетах
Амур знервовано палить,
І знов заряджа кулемета.
А потім гарячим Агдамом
Масти свої Юдині ночі.
Ото буде файний початок.
Я знаю, як ти мене хочеш!

Зустрічаемось в Лаврі
О пів-на дванадцяту
Літо.
Сонце сліпить зчорнілих печерних маньяків
Далі буде кохання.
Інакше... вили!
Закоцюблені траси
бездарність... обірваний трафік.

Пришиваючи пір’я до крил
Я ж таки тобі радий.
Кожен камінь мого обійстя співа тобі мессу
Підлітки на дорослому маскараді!
Ми схожі до божевілля,
Або інцесту...

І тому, так щасливо падати
Зернами в землю.
В полуничні галявини
І прокидатись тобою.

Нас знайдуть трохи згодом
 по особливим прикметам
Двум примхливим серцям гарячішим за табельну зброю.

Поки донна лоскоче Харона на березі Стіксу
Вже вагітна любовью зі смаком полину і м'яти
Вже коханого вбито в розмаї садків Придністров'я
А у наших садках коронація рівна до страти

Тож бувай моя донна,
стрибай в почуття і не бійся
Бо не гоже красуні топитися у водоспаді
Світ потоплено в крові
Та в мене зосталась надія
Що ти прийдеш,
нехай з ковалем, та моїм камерадом


З тим кто чекае на нас,хто дивится на нас
 як у кіно,божевiльню, чи пошту.
як вертер закохано правлю лист
прощавай, чого б це
мені не коштувало
і решта спогадів, зайвий біль
в бруківку втоптати минулі клопоти
Наші відносини, це двобій,
що в глядачів користуеться попитом