Коли безнадія мене обіймає,
Коли не всміхаюся сонцю рудому,
Мій біль білий прапор у небо здіймає.
Ні! Я не втікаю!
Я їду додому...
Туди, де дитинство своє я лишила,
Де мрію мою не душили судоми,
Де я ще не вміла, тому й не грішила
Мій шлях пролягає.
Я їду додому...
На землю уславлену скіфів царями.
Від шуму, суєт, від безглуздя Содому,
Сімсот кілометрів стають лікарями
У ночі безсонній.
Я їду додому...
І знову я вірю, що буду щаслива,
Що буду всміхатися сонцю рудому.
Розійдуться хмари. Закінчиться злива.
Не плач, моє серце!
Я їду додому!
Додому
© Copyright: Оксана Спасова-Бойко, 2010
Свидетельство о публикации №110021707174
Свидетельство о публикации №110021707174
Рецензии
Дуже сподобались вірші, прочитала їх у "Пензлі різнобарв"! Дякую за отримані почуття!
З повагою, Ольга
Ольга Угнивенко 25.11.2012 23:15 • Заявить о нарушении
З повагою, Ольга
Ольга Угнивенко 25.11.2012 23:15 • Заявить о нарушении
Спасибо, Оля! Рада, что стихи понравились, я ведь не особо сильна в украинском)
Оксана Спасова-Бойко 08.01.2013 02:00 Заявить о нарушении
Оксана Спасова-Бойко 08.01.2013 02:00 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.