МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС. Стаття 12. Спіритуалізм. *)
Розбубнявів, як сто бочок,
Де дощі карпатські пруть,
Котить брили, як пісочок,
Неспокійна річка Прут.
Там, де кручі ген високі,
Де верба і череда,
Де ожина і осоки,
Крутить омути вода.
Не іде і сом в той омут,
І вусач не йде туди,
Там утопленики стогнуть,
Їм не вийти із води.
Ось понесло соломину,
Щось вхопилось за кущі,
Кожну божу третю днину,
Випливає по душі.
Прут несе не знати й звідки
Верболози і пляшки,
Удовиці, як лебідки,
Вниз підштовхують вінки.
А за сорок днів постійно
Прилітають голуби,
Бо на Пруті неспокійно,
Хрест жалоби від журби.
Прут братається з Дунаєм,
А вода несе кружки
І в Європі кожен знає -
Це запалені свічки.
В серпні, як засохне сіно,
Не сховає вир й ноги,
Бродить місто по коліно
Прут ввійшов у береги.
*)Вчення про безсмертя душ.
Чернівці, червень 2004 р.
Моральний кодекс. Стаття 12. Спиритуализм
© Copyright: Иван Здерчук, 2010
Свидетельство о публикации №110021707146
Свидетельство о публикации №110021707146
Рецензии