Про мої почуття промовляють лиш очі,
А ще руки, якими до тебе торкаюсь.
Пам"ятаю усе - дні казкові і ночі
І у подумках знову до них повертаюсь.
Красномовно слова на вустах застигають:
Ми з тобою усе і без слів зрозуміли,
Бо серця від бажання уже догорають,
Від любові п"янкої тіла захмеліли...
Про свої почуття промовляти боюся,
Нам цього не пробачать ні світ цей, ні люди.
Краще серцем до твого серденька озвуся
І торкатись до тебе лиш поглядом буду...
(«Аве, Виктор!» — «Да здравствует победитель!» Такими возгла сами древние римляне встречали полководцев в дни триумфов. )
***
© Copyright: Ромашкина, 2010
Свидетельство о публикации №110021701966
Свидетельство о публикации №110021701966
Рецензии