Кулінарія душі
Моя розпечена земля
Під ясним сонцем гріє спину,
І я, закохана в країну,
Сповита щирим почуттям,
В очах землі втопаю швидко,
Не золота, та все ж я рибка,
А отже знову на гачок,
А отже знову з жару з пилу
Я без приправи власну спину
Повинна кухні віддавать
І на пательні підгорять
Смакуючи свою ж тканину
Як піп сповідника провину,
Ковтає, щоби вік мовчать.
Мене томатом обливать?
Солити душу, і в сметані
Свою ідейність полоскать?
Відомо ж, рибоньки не сплять
Чому є тоді і я повинна
Коли від серця лине слина
На мить хоч очі затулять,
І на пательні підгорять,
І йти на стіл, до страв, до пива?
Хіба ж для цього я ростила
Свої ідейні почуття?
Таке важке у риб життя...
Кулiнарiя душi
© Copyright: Ольга Липакова, 2010
Свидетельство о публикации №110021605371
Свидетельство о публикации №110021605371
Рецензии