Моральний кодекс. Стаття 10. Собакофобия

МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС. Стаття 10. Собакофобія.

Шарманку завела собачка
І вірш в глухий подався кут.
Тут, бачите, так задачка,
Що вже не гут, вірші не прут.

На жінку ненза ця іззаду
І нападає, і ляка.
Від гніву я невже упаду?
Триклята гадина така!

Я пса би гнав, а не людину,
Згадав радянський бойовик,
Як собацюра гриз людину:
Гачок, скавчання, псина зник. *)

*)Вечный зов.

Лякати псом просту людину -
І аморально, і дурня,
Бо бог створив на шосту днину
Собі подібне, а не пня.

І ось гризня - під ноги мамі,
Я спробував побить блоху
І що ви думаєте самі?
Народ вступився за...лиху!!

О, люди, люди, небораки,
Навіщо наші кобзарі
Співали в душу не собаки,
А в наші душі на зорі?

Всю ніч коти, немов сирени,
Шиплю на них, як на чортів,
На ранок - люд гуртом на мене,
Народ вступився за...котів!

О, люди, люди, майже плачу,
Навіщо наші кобзарі
Співали в душу не котячу,
А в наші душі на зорі.

Ісуса, знаєм, зрадив натовп,
Бо натовп не завжди правий.
І знав Ісус з небесним татом,
Що шлях на небо є кривий.

Зі мною будуть солідарні
Усі ворони в небесах,
Бо ці поступки мабуть гарні -
Цінити людство, а не пса.

Згадайте Чехова у славі,
Який у наші дні воскрес,
Що пана цінять по халяві,
А пса по тому, чий то пес.

Якщо пан в хромових чоботях,
То він чинуша не малий
І на приватних на воротях -
Шановний пес і дуже злий.

Якщо мужик - простий трудяга,
Він цілий день - у кирзаках,
А пес його - простий бродяга,
А хвіст його - у реп'яхах.

Якщо професор - трудоголік,
Дружина - дама у шовках,
Синок - джигун і гулькоголік,
То песик їх - на подушках.

Якщо всю ніч попід балконом
Брехливий лай дурних собак,
Народ хропе земним законом,
То він заснув, немов байбак.

А ти не спиш - проблеми вічні,
Вернути сон і не проси,
Для чого пуки новорічні,
Коли весь рік святкують пси?

Кому потрібна стрілянина,
Сто тисяч залпів в зимну ніч,
Якщо мій сон ганяє псина,
Спитай у неї, в чому річ?

Гуляє в березні котиця,
Надворі - кіт, у хаті - ніч,
Котиця в березні - самиця,
Скажу тобі, у чому річ.

Виття заводять в ніч глухую
Несамовито два коти,
А я не сплю і все міркую,
Кого за хвіст би потягти.

Який із мене є біолог,
Що не люблю котів й собак?
Ви тишу уявіть навколо,
А тут - гризня, немов кабак.

Пропала думка і навчання,
Запал творити не воскрес,
Мене б у вежу, де мовчання,
Де слідчий Павлов жив і пес.

Але мовчання не годиться,
Бо треба чути шелест трав,
З мовчанням навіть тиха птиця
Не згідна, згіно їхніх прав.

Кому потрібні ці цитати?
Здається тільки-но мені.
Ніхто не буде це читати,
Якщо не буду я на пні.

Це були нотки песимізму,
Бо песимізм - від слова "пес",
Та блисне нотка оптимізму,
Бо це є "оптом" весь овес.