Склянка молока

А ти принеси мені теплого молока. Адже воно дійсно корисне, коли його несеш ти, насипаючи свою турботу та розмішуючи, коли підігрієш,щоб не було різких переходів між словами. Полюбляю осінь: це пожовкле листя, кольори, котрими хочеться грати, сонце, яке світить так тепло й так м'яко, що не потрібно жмуритись...Але її в нас не було. Та весна настала у грудні... чи січні. Ти забув про те, як обіцяв закутати мене у теплу ковдру, як просто базікати ні про що, розділяючи ніжність та дитячий сміх двох вже застарілих підлітків.
Дивно, але ти не знаєш про мене навіть чверть усього, що знаю я....
Принесимо цукерок. Та будемо тріскотіти, вимазуючи один одного шоколадом. Та витирати, боязко торкаючись, коли перед очима солодке паморочення з ароматом ванілі.
Дві людини, як два кінці однієї нитки: вони ніби-то разом, ніби однакові, але протилежні. Та тільки хтось інший може зв'язати їх.
Пам'ятаєш, як ти говорив, що заборгував мені щось?
Я зрозуміла. Тепер зрозуміла.
Тебе так бентежило чи можеш завдати мені болю, що ти навіть не помітив, як просто ужив мої почуття з усім іншим.
Гіпнотизував кожен раз, дивлячись крізь мої очі наскрізь, ніби-то виймаючи все те, що потрібно тобі.
Колекціонуєш, так? Нажаль, мабуть я також така, але не хочу нікого вбивати. Тільки жити. Тож все одно це безглуздя. Проте ні. Я ніколи не намагалась колекціонувати екземпляри. Просто по шматках шукала те, що втілелось у тобі.
Тож вбий мене, приколи голками до картону та милуйся кожен день. Тільки віддай мені моє життя...
Мій голос тепер тихий. Та навіть загубила сенс розмовляти...
Випила вже третю кружку молока, але не допомагає, як раніше.
У ньому не розтоплений ти, та смак не відіграє ніякої ролі.
Пам'ятаєш, як ми хотіли насолодитись цим небом, яке начебто вічне й не таке швидкоплинне, як ми?
Чи був сенс? Чи є він зараз?
Тож принеси мені теплого молока. Може воно дійсно є корисним не тільки для того, хто п'є?

25.01.10