***

Що сталося з моїм обличчям?
Я бачу в дзеркалі чуже,
І невідоме співчуття,
В глибоких, синіх океанах.
Я знаю, відповідь у них.
Вона сховалася від мене.
Чуже обличчя…
«Ну, привіт!»
Я познайомлюся з тобою,
Й, можливо, ввечері підем,
Й про пустим чарочку спиртного.
В моєму дивному житті,
Ніколи не було спокою,
А тут таке!
В моїх очах!
О, співчуття!
Нещасна я, і хочеться в ночі імлистій,
Завити грізно на луну,
Чому це так? Ну хто ж це зна?
Чому це дивне співчуття,
Невдало так з’явилося в серці?
Нещасна я, любіть мене,
Бо мені страшно…
Саме страх мене штовхає у провалля,
А там в проваллі співчуття,
Таке холодне і чуже.
Можливо осуд це, та я ненавиджу ці відчуття.
Любіть мене, бо я жива.
І можу щастя принести і в ваше сморідне життя.
Зробіть це знаєте чому?
Щоб якось вранці зазирнувши в дзеркала душ.
Побачить там себе одного, а не якесь там співчуття.
Облудне. Грізне й не потрібне.