Мені здається, я заснула.
О, так! Заснула й бачу сон,
Прекрасний, дивовижний сон,
Де справджуються мої мрії.
Мені так хочеться щоб сни,
Хоч іноді торкались правди,
Щоб мрії в небі попливли,
Й розтанули у ніжнім сяйві.
Щоб я відчула легкий сум,
Коли мене імла торкнеться.
Така чарівна, золота і прохолодна…
Можливо хтось спитає: «Як?
Чому? Навіщо, панна юна?
Як може холод нести радість?
І дощ? Імла? Холодні руки?»
Холодні руки…
Я посміхнуся й розвернувшись,
Тихенько піду з цього сну.
Як може холод бути там,
Де мої мрії оселились?
Де чарівні ростуть дуби?
Я посміхнуся…
Все минеться,
Й мої повіки піднялись.
Сни
© Copyright: Иоанна Ленгер, 2010
Свидетельство о публикации №110021502315
Свидетельство о публикации №110021502315
Рецензии