Моральний кодекс. Стаття 8. Створення соби кумира
А що ж люблю я як людина?
Який у мене є кумир?
Чому спасінням є машина,
Що покидає міста вир?
Свист вітру за вікном машини
Люблю я більше, ніж пісні,
Немає кращої картини,
Ніж осінь і сади рясні.
Вже скумпія горить багряна,
Кривава стала свидина,
Черешня - дівчина румяна,
Береза - мармур й жовтизна.
Стоять тополі, мов сторожі,
Спотів десь трактор "дир-дир-дир",
Такі картини мабуть схожі
На мирний рай і райський мир.
А як за часто ви у лісі?
Бо ліс - це загадкова мить,
Горіхівка, шо на горісі,
Сороку скреготом дражнить.
А як за часто діти з вами?
Горіхом білку звуть на чай?
А пташеня своєї мами
В гніздечку жде, ти не чіпай.
Хвоїнки, шо під снігом, - сині
І шум утік від децибел,
А шишкарі, що на ялині,
Хатинки звили із стебел.
У лісі Вижниці - "Смерічка" -
Сестра ялиці лісова,
Там Сабадашівна "Марічка",
Це рання пташка, не сова.
Снігур з Архангельська на зиму
У наше місто залітав,
Щоб поклювати горобину
І проспівати сім октав.
І знову осінь барвоплинна,
Природа звелась в ідеал,
Наділа буси вже калина,
Бо нині тут осінній бал.
Стоїть заміжняя ліщина,
Горішки в чепчиках - її,
А поруч - сильна половина -
Карпатський бук в красі своїй.
Горіхи їх - це снікерс, сину,
Ліщина - це жіночий ліс,
Гігантський бук і Буковину
В житті, як свято, я проніс.
Танцюють підпеньки балетом
І жимолость - це тихий рок,
Крилатки крутяться валетом,
Ідуть юнати на урок.
Червоний колір був зелений.
Рубін засватав малахіт.
І дують в мідь крилаті клени.
І гімн природі - свіжий хіт.
А я іду багряним садом,
Туман ляга на листопад,
Ми тут колись ходили рядом
І третім був осінній сад.
Від миру цього вщент залежно
Ногами листя ворушу,
Іду по лісі обережно
І бачу Мавку хорошу.
Свидетельство о публикации №110021501214
Афанасий Вержак 15.02.2010 11:56 Заявить о нарушении