Листи

          
             Під ногами благенькі мости
             Аж гудуть, наче вітер колише.
             Листоноша розносить листи --
             Тим, кому вже ніхто не пише.
             І біліють від цвіту хустин
             Найстаріші хати на вулиці.
             -- Бабо Ганно, прислав ось син! --
             І біжить баба Ганна, не журиться.
             Обціловують щастя своє
             І радіють, неначе діти.
             -- Як здоров'я, питає, моє!
             Обіцяє, що скоро приїде!
             -- Він робочий у мене такий!
             Не писав, бо все було ніколи.
             Ой, далеко ж отой його Київ!
             Ось приїде,як будуть канікули!
             Ті нехитрі слова і прості --
             Наче сонце старим серед ночі.
             І не бачать, що аркуші ті
             Всі однаковим списані почерком.
             І змокріли трішки листи --
             То од вітру сльозяться очі.
             Листоноша послухати хоче --
             Так до інших їй треба вже йти.
             І -- бігом, аж зітхають мости,
             Наче вітер благенькі колише.
             Бо сама написала листи --
             Тим, кому вже і діти не пишуть.