Рiдна земля

Ні, я не спритная селянка.
Хоч називаюсь я містянка,
Та теж коріннячко вросло
Душею в українськеє село.

В ту землю рідну українську,
Полтавську, Київську чи Львівську.
Кохаю  рідну Батьківщину,
В ії пісні я з головою рину.

Тут спочівають з миром мама й тато,
Де народилась я і досі є та хата.
Земля моя, ти як міцні тенета,
Тримаєшь душу вільного поета.


Рецензии
Ой, я дiвчина гарненька,
А зовуть мене Оленка!

Спасибi, Олечка, люблю читати душевнi вiршi на рiднiй мовi.

З любовью.

Виктор Воскресенский   28.02.2010 12:28     Заявить о нарушении
Твої відгуки, та щирі,
В віртуальному ефірі,
Друже мій, мене бентежать.
То ж взаємно, фігурально
Поцілунок вітруальний,
Ти прийми. Тобі належить.

З теплою посмішкою, я - Оленка.

Эбба Фол   01.03.2010 12:10   Заявить о нарушении
Поцілунок віРТуальній. Помилочка вкралась до тексту.

Эбба Фол   01.03.2010 12:11   Заявить о нарушении
Оля, а ведь ветренный(необдуманный) поцелуй даже получше виртуального!

С улыбкой.

Виктор Воскресенский   01.03.2010 16:18   Заявить о нарушении
Все мы немножко виТРуальные (ветренные), а тем болеее виртуально, можно и поцелуи отпускать.

С улыбочкой! С весёлым прищуром!

Эбба Фол   01.03.2010 19:02   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.