Моральний кодекс. Стаття 7. Прикре переборщування

МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС. Стаття 7.Прикре переборщування.

Мені не довго сонце гріло,
Лице, зайшовши в чайхану,
І запекло, й почервоніло -
Висить сокира - все в диму.

Я не терплю, коли занадто,
Коли з гармати - в тарганів.
І тарганів, коли багато,
І комарів, і гризунів.

Коли перетискають крани
І пересол коли ковбас,
І сиплять сіль коли на рани,
Коли помиї - з бочки квас.

Я не люблю, коли по троє
Ідуть по Новому мосту, *)
Там одиноке тіло моє
Стає в струну, як на посту.

*)Новопланівський міст
в Кам'янець-Подільському.

Пливе на мене пишна пані
Наполеоновським каре,
Я лізу вбік до калабані,
Бо пре буфет із кабаре.

У дощ з підземного проходу,
З метро зонтами натовп - хлоп!
І я здаюсь в полон народу
Руками - вверх, ногами - стоп!

І став вже не похмурий натовп,
І посміхнулась сотня лиць,
Я загордився забагато,
Що чуть не впав в калюжу ниць.

Я не терплю, коли, мов коні,
Іржуться в спину пацани,
Стаю биком я на припоні
І зразу стоп мої штани.

Коли ми йдем-несем із ринку,
А тут - мітла і порохи,
Ховаєм носа ми в хустинку
І прикрість зводим до "апчхи!"

А чом не збігтись до міськради
І бабій бунт, чортам - хрести,
Щоб до світанку киснекради
Вставали з росами мести. *)

*)Це і є громадянське суспільство.

Косив вітчим так конюшину,
Вставав ще темно, спить коса.
-Вставай і ти, мій любий сину,
Коси коса поки роса.

А ось пшеницю - як сухіше,
Коса, дуга, сухі валки,
Косар встає тоді пізніше,
Ніж нерадиві двірники.

А далі йдуть в стерні пшениці
Жіночі білі сорочки,
Снопи пов'яжуть у копиці.
В сорочках - білі литочки.

А ми - малі шкільні мужчини -
Снопи позвозимо на тік.
І там пшениця не спочине.
Не той тепер школярський вік.

Ідуть із школи чортенята
І палять листя пів-сухе.
І всі мовчать, у роті - вата,
А дим виводять у "кахе!"

А скільки в місті алергійних
Було до диму у четвер?
А скільки чихів енергійних
В носів червоних вже тепер?

А скільки в місті астматичних
Було до диму у четвер?
А скільки нервів симпатичних
Буде в інсультиків тепер?

А скільки серцем не фізичних
Було до диму у четвер?
А скільки схваток інфарктичних
Буде від диму вже тепер?

Бо осінь пушкінська, мов смогом,
Накрилась димом, як Нью-Йорк,
Одинадцяте б'є батогом,
Америко, твій недоторк?! *)

*)11 вересня - день нападу на США.

Одна надія на листопад,
Довольно мерзкая пора,
Зато гольфстримная Европа
Костры погасит у двора. *)

*)Сказав би Пушкін у наш час.

А от під тином чортенятко,
Боюсь, що не повіриш ти,
Шкільне привчає ангелятко
Маріхуани потягти.
 
Замкне Марі Хуана фазу
І з меркантильних із причин
Оцю шкільну малу заразу
Вночі потягне до машин.

Їх дятли виховали в лісі,
Батьки і школа лічать гав,
А Мауглі в шкільному віці
Уже пів-царства задовбав.

Оця кампанія погана
Залізе в кузов до майна,
А від мінтів тобі догана,
Бо в них статистика сумна.

Коли килимна вибивалка
Ритмічно пукає в дворі,
Мої два вуха, мов скакалка,
Біжуть з підскоком в чагарі.

Чому народ, такий заочний,
Не втупить очі в пилесос?
А може я старий і склочний,
Що верещу даремно SOS?