Розірвано вечір дощами...
А ночі нестримана суть
повзе з-під небесної брами
і в місто несе каламуть.
У хмари закутано зорі,
як душу - у чорний туман.
Я знов, опинившись надворі,
віддамся на волю вітрам.
Стихією змито невдачу,
хоч настрій намок під дощем.
Думки недоладно, ледачо
вже сплять, невдоволені днем.
Я просто крокую в негоді.
І навіть не знаю - куди.
Напевне, де звуки рапсодій,
де колір Кохання
і Ти...
не Настр1й
© Copyright: Михаил Исаевич, 2010
Свидетельство о публикации №110021300083
Свидетельство о публикации №110021300083
Рецензии
Как прекрасно! Интересно, какой цвет у любви?.. И как заставить спать мысли, недовольные днём?
Татьяна Квашенко 17.04.2010 03:53 • Заявить о нарушении
Татьяна Квашенко 17.04.2010 03:53 • Заявить о нарушении
Цвет у любви... не знаю. Но - интересная тема! Может, даже для нового стиха. Спасибо за отзыв!
Михаил Исаевич 18.04.2010 15:16 Заявить о нарушении
Михаил Исаевич 18.04.2010 15:16 Заявить о нарушении