Голодомор

          (на украинском)

Двадцятий вік - суворий, безпощадний вік.
        Ішов зловіщий, тридцять третій рік.

В морозний день, серед дубів,
        По краю ліса чоловік бродив.

Під старим дубом, у канаві,
        Руками розгрібая листя й сніг,
Від голоду ізнемогая,
        Десяток жолудів знайти він зміг.
І бережно зложив в кишеню,
        Відправився в’язанку дров зібрать.
Бо дома, на печі холодній,
        Голодні дітоньки сидять.

В колгоспі працював, гнув спину,
        Робочі дні і вихідні,
А заробив за рік, на зиму,
        Лише в журналі трудодні.

Як тільки на полях врожай зібрали,
        Приїхали представники з району...
І до зернинки... Все забрали...

        Зима була морозна, затяжна.
Людей примусила вона
        Поїсти всі припаси, даже семена.

Щоб фабрики й заводи працювали,
        Робочим хлiб по карточках давали.
А в місто із села нікого не пускали
        І люди сім’ями від голоду вмирали.

А ті хто вижити хотів,
        Собак поїли і котів,
Бо хліба не було ніде
        І їли все, хто що знайде.

Кругом стоять пусті хати,
        Вже в школу нікому піти,
І тільки в церквах чути стон,
        Молящихся біля ікон

І бідна мати плаче, причитає,
        Чим годувати діточок вона не знає.
НЕ знає те, що довго їй прийдеться ще ридати,
        Бо горе не примусить довго ждати...

Прийшла весна, все розцвіло,
        І їм звичайно повезло,
Що вижили вони і вижив їхній син...
        Із чотирьох - лише один...!
Нема пощади для тиранів за террор!
        На їхній совісті людський голодомор!

                (единим вижившим був мiй батько)
                Лютий 2009р.