Село моє, для мене ти єдине,
Ти незрівнянно миле, дороге,
І найрідніше місце в Україні.
До тебе одного ріка думок тече,
Тече, бринить. На плесах тихої Орілі
Гойдаються мої крилаті мрії.
До тебе одного в думках
Я лину довгими ночами.
Що там про тебе гомонять
Мрійливі і свавільні лигівчани?
Невже забуде хто тебе,
Скупий на пам'ять і ледащо,
І захова святу любов,
Мов дикий звір,в дрімучі хащі.
Можливо хтось ганьбить тебе,
Жонглюючи словами?
А більшість все ж благословить
І вчинками й ділами!
Витоки
© Copyright: Оксана Колесник, 2010
Свидетельство о публикации №110021208889
Свидетельство о публикации №110021208889
Рецензии