Моральний кодекс. Стаття 3. Отруення ближнього

МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС. Стаття 3. Отруєння ближнього.

Я не люблю, коли в проході
Гелгочуть пишні жіночки,
Про це, між іншим, у народі
Вже є фольклорні балачки.

Вожата гне команди владні
В душнім трамваї і тіснім:
Звільніть прохід, шановні, задній
І зразу легше стане всім.

Я не люблю, коли горили
Шмалять і палять між людей,
Коли жінки, немов Курили,
Вулкан видихують з грудей.

Коли накурена горила,
Як смерда суне у трамвай,
А бабця, що на плечах крила,
Жахнулась вбік із зойком "ай".

Коли ця ця хижа гамадрила,
Або міський орангутан
Цемент, драбину і перила
За ніч звела в негідний стан.

І всі мовчать, діла нормальні?!
А чом на збори не узять
Недопалки ті аморальні -
Нехай зжує сусідчин зять.

Нема води. Не звариш супа.
Колонка. Черга. Не зівай.
І тут бичків гидотна купа,
Та пискнув хтось би "ай-яй-яй".

А очі де у сан-епіду?
А в "Запорожця" де двигун?
Десь в масці - грип, резинка СНІДу,
Але ж криниця - не галюн.

У чім проблема із курцями?
Пасивно смалимо ми міх,
Але зустрітись з праотцями
Ніхто не хоче, та і гріх.

Курця з дороги я не скину,
Бо це - від сатани загул,
Я - проти диму, що у спину,
Тим більше диму, що впритул.

Чому усі такі лояльні?
Спасти шоб свій гемоглобін,
Курця ганяють із вітальні,
Щоби труїв сусідів він.

Ну що тут, скажуть, кримінальне?
Нема закону "не трави",
А ви шукайие аморальне
Від наркотичної трави.

Це - міна нешвидкої дії.
Закон є божий "не убий",
Безбожник вбив чиїсь надії,
Антихрист п'є, а хтось слабий.

Верховна Рада України,
Скорочено це буде ВРУ,
Згада колись про дим країни,
Та я до того вже помру.

Вповзає сумнів в тім'я ззаді,
Куди трубити нам, куди,
Бо гадість всім - сториці гадість,
Біда зухвала - дві біди.

Стою на грані вимирання,
Курцю з квартири 25,
Прокляв твоє би існування,
Та не мені вже проклинать.

Локшині - вуха, мізкам - пудра.
"Куріння може дати рак".
Яка реклама знизу мудра,
А зверху - Мальбра і чувак.