За селом дорога йде в краї чужії
Чумаки роками їздили по сіль,
Їхали волами і були в них мрії -
Де б їм відпочити, з’їхати у тінь.
Сховатися від сонця і поїсти треба,
Зварити з салом польовий куліш.
Пахощі від їжі піднялись до неба,
Їсти захотілось чумакам, хоч ріж.
Коли всі наїлись, лягли під возами,
Знову рано вранці вирушати їм,
У сні розмовляють вони з дітлахами,
Про шляхи далекі невідомі всім.
Їздили цим шляхом чумаки до Криму,
Сіль везли возами у свої краї.
Дорога єднала у сім’ю єдину,
Ділилися хлібом, були як свої.
Чумацький шлях
© Copyright: Борис Мохонько, 2010
Свидетельство о публикации №110021104937
Свидетельство о публикации №110021104937
Рецензии