Осені жовтаві письмена
вже природа пише - як графіті.
Стане зрозумілою ціна
слів і почуттів, що не розкриті.
Дощ сигналить крапками-тире...
Сірий ранок, схований в тумані,
знову ніч безсонну забере,
епілог не скінчивши в романі.
Хмарами закутана блакить -
як душа зимовими снігами.
А кохання наше полетить
в край далекий - щоб не бути з нами.
Щоб журби не знати і образ,
слів важких і поглядів недбалих,
болю недовимовлених фраз
і ночей - холодних і зів’ялих.
Щоб весною з вирію-раю
знов до нас востаннє повернути?
Чи у благодатному краю
нас з тобою назавжди забути...
Осен1 жовтав1 письмена...
© Copyright: Михаил Исаевич, 2010
Свидетельство о публикации №110021009096
Свидетельство о публикации №110021009096
Рецензии
Грустно, но очень красиво, Михаил! Интересный образ получился:
"Хмарами закутана блакить -
як душа зимовими снігами."
Мне кажется, эти стихи поются!
С симпатией
Стелла Свердлова 15.04.2010 10:33 • Заявить о нарушении
"Хмарами закутана блакить -
як душа зимовими снігами."
Мне кажется, эти стихи поются!
С симпатией
Стелла Свердлова 15.04.2010 10:33 • Заявить о нарушении