Не обіцяй жагуче і нестримно,
не обіймай, як вчора уві сні -
бо вип'ю я без жалю, безупинно
до дна твої джерела чарівні.
Ввійду в твій храм, як воїн Афродіти
і заберу в полон палкі вуста.
Я здатен нас обох запропастити,
та нас твоя врятує чистота...
Я можу бути ніжним. Чи брутальним.
Ти спопелиш, чи ляжеш біля ніг -
очистить все твоя душа криштальна
цнотливо-пломеніюча, мов сніг.
Я нею вмиюсь, як морозним ранком,
і, наче сіль - у тобі розчинюсь,
щоб знов твоїм напитися світанком,
яким, мабуть, ніколи не нап'юсь...
Нап1й-св1танок
© Copyright: Михаил Исаевич, 2010
Свидетельство о публикации №110021008976
Свидетельство о публикации №110021008976
Рецензии