Понесу Тебе я на руках.
Щоби згодом ген за небокраї
відвезти на місячних човнах
вдалину, де світло вже зникає.
Запалю свічки тремтливих зір,
постелю духмяні покривала
з квітів, що ясніли серед гір –
та на тлі Твоєму вже зів’яли.
Я для Тебе хмари розведу,
щоб змогла побачить, як світає.
Руту зачаровану знайду,
вітерець у лісі заховаю.
Хочу, щоб гойдала тихо ніч.
Щоб зірки тремтіли від бажання!..
Щоб були з Тобою віч-на-віч
ми удвох на Озері Кохання...
Озеро Кохання
© Copyright: Михаил Исаевич, 2010
Свидетельство о публикации №110021008891
Свидетельство о публикации №110021008891
Рецензии