Снігопади стихають, але ще шаленіють
Не покидає володінь своїх зима.
Сухі верби вже переміни відчувають,
Пробивається до нас рання весна.
Їй удається це завжди не легко
Бо на шляху багато перешкод.
Весну чекає природа вся нестерпно,
А вона іде все в обіход.
Зазеленіють сухі верби знов весною
Красою стануть на моїй землі.
Давно вже не стояв я під вербою.
Ми стали другими із нею не ті.
Я згадую часто тепер сухі верби,
Коли зеленіють весною вони.
До них ми не йшли без потреби
Під ними ховались у тінь, як могли.
Давно вже не був біля рідної хати
І верби сухі тільки сняться мені,
Де жив я колись, де похована мати
Мій край знов хвилює в ці дні.
Весна
© Copyright: Борис Мохонько, 2010
Свидетельство о публикации №110021004700
Свидетельство о публикации №110021004700
Рецензии