Вишивала мати рушник вечорами,
Душу укладала в малюнок вона.
Давно вже немає матусі із нами,
Лиш рушник нагадує, що вона була.
Беру рушник знов серце заніміло,
Вміла підбирати матуся кольори
Глянеш на малюнок, стає зрозуміло
Тільки із роками прозріваєм ми.
Вже моє волосся покрилося снігом.
Дорослими стали і мої сини.
Завели розмову онучата з дідом,
Про рушник прабабці, який зберегли.
Ти пробач нас мамо, що ми не уважні,
Не було все часу розгледіти рушник
Оцінити творчість нашої матусі,
Яка вишивала ночами цей шик.
Згадуйте про маму кожен день з любов’ю
Зберігайте в пам’яті де б ви не були
І рушник розшитий беріть із собою,
Буде вам на згадку про маму завжди.
Мамин рушник
© Copyright: Борис Мохонько, 2010
Свидетельство о публикации №110021004690
Свидетельство о публикации №110021004690
Рецензии