Пишу вірші на тему сьогодення,
Як ми до краю прірви підійшли.
Хотіли кращого, а дійшли до зубожіння,
Вдача й щастя мимо нас пройшли.
Україна, якою всі пишались,
Сьогодні рейтинг її падає у світі.
Лиш спогади про те життя лишились,
І ними душі у людей зігріті.
Село тепер на грані виживання,
Земля-кормилиця покрилась бур’яном.
У нас на імпорт стало сподівання,
Із вступом до Європи настане «перелом».
Зате в свободі слова нас не зупинити,
Ми досягли в ній не аби яких висот.
Всіх повчаємо, як треба жити,
А самі іноземцям заглядаємо у рот.
Коли ж до нас прийде прозріння?
Щоб стали ми мудрішими в житті.
Знайти нам треба всім порозуміння,
Єднатися і жити всім у доброті.
Про сьогодення
© Copyright: Борис Мохонько, 2010
Свидетельство о публикации №110021004647
Свидетельство о публикации №110021004647
Рецензии