Моральний кодекс. Стаття 1. Идилиализм пролог
Мій кодекс цей - він людям честі,
Чи слов'янин, чи іудей,
Це очі їх на перехресті,
Це кодекс совісті людей.
Статті, що будуть тут ужиті,
Це - не суддя, не прокурор,
Знайшов їх я в пшениці, в житі
І душ людських співав їм хор.
Охочий я співати вірші
Усюди, в транспорті, в ході,
Вони хороші, може гірші,
Але душою - молоді.
Вірші - і темрява, і сонце,
Дерева, трави і кущі,
Вірші - світогляду віконце,
Вірші - віконце для душі.
Вірші - посли з небес від мами,
Вірші спасають від нудьги,
Глухими взимку вечорами
Нам зичуть спокою й снаги.
І музика приходить з неба,
Нові мелодії вві сні,
Схопляюсь, бо занести треба
В живіт шарманочки пісні.
В комп'ютер йду - бездонну бочку,
Все відкривай та відкривай,
Немов дитина більше рочку,
Немов у трубку "Асісяй",
Коли я майже був щасливий
І опус цей прийшов вві сні,
Літать хотілось, сонця, зливи,
Я і Шевченкові, мені.
Свидетельство о публикации №110021003829