Спокусливо поглянув ранок
На неземне своє творіння
Поспішно рахувавши бранок-
Білявок в інею сплетінні..
Які навмисне чепурились
Щоби його зустріти гідно
В засніжене пенсне дивились
І посміхалися привітно
Розгубленість йому пасує…
Про його вроду і принади
Він шепоту їх мов не чує
Вважає - це жіночі вади…
Спокусливо поглянув ранок
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2010
Свидетельство о публикации №110021000354
Свидетельство о публикации №110021000354
Рецензии