I знову дощ...

І знову дощ,
І знов самотність
І знову думка невесела.
І знову сльози,
Знову відчай –
Душа на мить завмерла.
Ти знову плащ
І маску "радість"
На себе смутно одягаєш.
І думка: може
Знову спокій
Під сховком тим віднайдеш.
І знову люд
Тебе втішає –
Говорить, що усе вже добре.
Душа повільно,
Думка швидко
Показує тобі щось мудре.
У світі мод
Тобі диктує
Сучасність щось нове й зрадливе.
І ти розумно
І не рвучко
Кидаєш все набридле.
Ти знов живеш
І знову любиш
І знов чекаєш дощ.
А потім відчай,
Знову сльози –
Ти одягаєш маску й плащ…


Рецензии
Зрозумілий стан... теж бува таке відчуваю)
Сподобався Ваш вірш)
з теплом, Ольга)

Ольга Зябликова 2   14.12.2010 01:36     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.