Леся Укра нка Л. Укра нка шляхами Одещини

(Сцена: портрет поетеси, рушники, квіти)
(звучить ненав'язлива музика, можна із О. Герасименко, бандура)
Ведучий 1: Наш благодатний Південний край здавна славився надзвичайними краєвидами, родючою землею, що дарувала Вкраїні й світу незліченні таланти. До Одеси тягнулися різні митці: поети, чиї душі заколисувало море, щоб згодом хвилями рядків виплескатися чуттями свіжого бризу у чиємусь творчому доробку. Художників, що писали пензлем чорним, як кінські хвости, багатолюдність метушливу багатонаціонального „Привозу”. Танцюристів, співаків, композиторів.
Привела доля сюди і Лесю Українку. Тут вони зустрілися – море й поетеса.
А у тую неділеньку рано
Синє море чудово так грає,
Його сонечко пестить кохано,
Красним-ясним промінням вітає.
Було три місця, з яких Леся любила милуватися морем. Це Миколаївський бульвар (нині Приморський), бульвар Олександравського парку (зараз – парк ім. Т. Г. Шевченка) і пляж Ланжерон, на березі якого вона споглядалаусю південну екзотику: і прозору красу води, і людей, що зачудовували її своєю зовнішністю, незвичною мовою, адже у портовому місті можно було зустріти і педантичних німців, галасливо-темпераментних італійців, метких євреїв, беручких та хозяйновитих молдаван...
Ведучий 2:(тут можна використати музику, чи то звуки будівництва, молотка, кроків) Одеса тільки ставала на пору своєї молодості. Місто мало широкі вулиці, бруковані гранітом, а подекуди й заасфальтовані, дво-триповерхову будинки легкої архітектури з високими вікнами і просторими балконами. Усюди квітли маленькі і великі сквери та бульвари з ясно-зеленими газонами і густим запахом субтропічних квітів. Уздовж вулиць – рівні ряди акацій, що просвічувались рівним ажурним листям.
Отож і в подальшому значне місце у творчому доробку письменниці посідає змалювання природи. Природа в її поезіях вічно жива, повна краси й енергії сила, що збуджує в людини пориви до творчості і боротьби, приносить відраду в горі, збагачує світлими почуттями.
Читається вірш „Перемога”.









За кадром (за кулісами) ГОЛОС:

Як я люблю оці години праці,
Коли усе навколо затиха
Під владою чаруючої ночі,
А тільки я одна неподоланна
Врочистую одправу починаю
Перед моїм незримим олтарем...   
Ведучий 1: Леся Українка... Поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург-новатор, прозаїк, публіцист, критик – такі грані художнього таланту в одній людині. З її іменем в українську і світову літературу ввійшов письменник-громадянин, письменник-патріот, співець осяйних ідеалів людства.
Прагнучи ознайомити українського читача з перлинами європейської поезії, вона перекладала Байрона, Данте, Шекспіра, Гюго, Гейне, Міцкевича, Надсона.
Її драматичні поеми „Одержима”, „Кассандра”, „Осіння драма”, „Оргія”, „Камінний господар” та інші стоять серед найвищих зразків європейського красного мистецтва.
А такі оригінальні твори, як драма-феєрія „Лісова пісня”, поема „Бояриня” збагатили українську і світову літературу новими темами та неповторними поетичними образами, відкрили людству чарівний світ українського духовного життя – міфологію, природу, історію, традиції.
Ведучий 2: До недавнього часу критики та читачі, численна наукова та літературна періодика вживала на означення цієї особистості слово «видатна». А вже зовсім нещодавно, проглядаючи останні ювілейні матеріали, можна прочитувати цілком не приховане, а ясне поряд з іменем поетеси – «велика».
Ведучий 2: Наш центр провів соціологічне опитування  серед української молоді з метою з'ясувати, як сучасне покоління сприймає Лесю Українку. Наскільки популярна і актуальна зараз творчість насправді великої письменниці? Просимо проглянути наш відеорепортаж.
(соцопитування в Одесі, або як вийде, може, з інших країн (Чехія) або міст України.- хв. 5) – ТК „Одесса” та GTV.(2 журналісти та монтажер – 150 грн, домовилась, уже роблять)
Ведучий 1: (орієнтовний текст, залежно від результатів опитування) Отже, на жаль, чим віддаленіше проживає людина, а надто молодь, тим сильніші її зв'язки з Вітчизною. Натомість, живучи з батьками, рідними, завжди маючи на обідньому столі хліб землі своєї, українські одесити не надто переймаються питаннями культури, іменами великих, а видатних і поготів.
Ведучий 2: Сучасникам самої Лесі Петрівни, гадаю, пощастило більше. Адже тоді поезія, як і будь-яке мистецтво цінувалося: молоді люди мали значно ширшу та якіснішу освіту, знали по кілька іноземних мов, їх навчали закордоном, або спеціально запрошували викладачів.
Ведучий 1: Справа, напевно, не тільки в освіті. Хоча й у ній теж. Із самоусвідомленням проблема. Проблема лідерів та керівників. Проблема інтересів, або, навпаки, у їх відсутності. Молодь може об'єднатися все одно для чого – утворити гурток порожніх людей, на зразок „Антіфа” і слухатися невідомо кого. Слабо уявляється собі, що такі люди взагалі читають вірші.
Ведучий 2: А ми читаємо!
Отже, повертаємося до нашої теми. Леся Українка – як людина і митець була дитям Волині. У Звячелі народилася, у Луцьку написала свій перший вірш.
Ведучий 1: Милий серцю волинський край! Край предковічних дубів, незаймоних борів, таємничих озер із смарагдовими облудними берегами. Край, який дав світу творця ніжної чарівної Мавки, гордої, незалежної Кассандри, нескореного Неофіта і одержимої Міріам, розповів людям дивну „Осінню казку” і проспівав „Лісову пісню”, кинув нам гіркі „Сльози-перли”. Край володарки ночей, яка серед темряви засвітила провідну зірку свободи, кинула виклик відчаю і горю. „Убий – не здамся!” – девіз життя Лесі Українки.
Ведучий 2: Мріяла стати художником, бо гарно малювала; музикантом, бо мала неабиякий хист до музики. І не знала дівчинка, що в серці вже поселилася Муза, що її поезії судилося стати в майбутньому окрасою української літератури.
Ведучий 1: У поезії „Мій шлях” Леся описує свій прихід в літературу
На шлях я вийшла раньою весною
І тихий спів несмілий заспівала.
А хто стрічався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала.
„Самій не довго збитися з путі,

Ведучий 2: Леся росла веселою дівчинко. Ніхто і не здогадувався, що за її дитячими плечиками вже стоїть біда. 6 січня вона пішла на річку подивитись хрещення води, простудилась і дуже заслабла. І ніхто не знав, яка страшна біда стоїть за цим – туберкульоз, який охопив весь організм і давив його 30 років.
Та ця страшна війна не відібрала у Лесі поезії – єдиної втіхи та надії. І знову звучала пісня, сповнена оптимізму і віри людини над злом.
Ведучий 1: В одному зі щоденників вона писала:
Я любила працювати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і ті зорі, що дивилися крізь віконце у мою кімнату. Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спадала Муза, була в моєму житті променем щастя.
Ведучий 2: Перше кохання, яке боязко ступило на тінисту терасу в невеличкому містечку Чукурларі, що біля Ялти, де Леся лікувалась, заглянуло в очі, посміхнулось щирою посмішкою і навіки заселилося у серці.
„Це він”, - шепотіли її очі. „Це вона”, - говорили її очі.
Їм було добре вдвох. Вони часто слухали, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, стогнали чайки над водою.
Сергій Мержинський, відомий революціонер, нестямно був закоханий в Мавчині Лесіни очі, в яких стояла лісова прохолода, надвечірня зажура і тепло призахідного сонця.
А ле щастя було коротким, доля, зле жартуючи, наділила обох не тільки тілом, але й однаковою хворобою – туберкульозом.
Ведучий 1: Леся Українка згадувала:
„Він дивився на мене, як на ікону, як на ту зірку, що раптом скотилася з неба і може ненароком погаснути. Я була для нього ніби з танкого скла, що може впасти і розбитися, я була вітром, що може вилитіти крізь прочинені віконця і не повернутися, тим дивним світом, що робить людей щасливими.”
Ведучий 2: Він помер у неї на руках тієї пам'ятної березневої ночі... І було горе, і був відчай. І тихо серед лихо лунав їх улюблений романс „Коли розлучалися двоє”.
(Музика М. Лисенка на слова Г. Гейне у перекладі Л. Українки)
Ведучі йдуть зі сцени, а Голос читає:
Тремтять в моєму серці тії квіти,
Що ти не міг їх за життя зірвати,
Що ти не хтів їх у труну сховати,
Тремтять і промовляють враз зо мною:
„Тебе нема, але я все з тобою!”
Ведучий 1: Сили поетеси поступово танули. А між нападами хвороби була напружена письменницька праця – поетична творчість, переклади, випробування себе у різних жанрах...
Ведучий 2: 25 липня 1907 року Леся Українка виходить заміж за Климента Квітку, людину, яка через все життя пронесла любов до Лесі, не бажаючи поєднати своєї долі ні з ким іншим.
Леся Петрівна понад усе цінувала людську гідність і дружбу. Ніколи не ставилася зверньо до людей, була щирою з друзями, цінувала їх, бо як сказано в її „Грішниці”: „Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу покладе за друзів.”
Ведучий 1: 1 серпня 1913 року в м. Сурамі (Грузія) зупинилося серце Лесі Українки. Вічність ще білше висвітила велич геніальної доньки України. А її сучасники? Чи знали вон все створене нею? Очевидно, що знали далеко не все. Більшість її драм за життя не піднялися на театральну сцену, критика мовчала.
(На кінець: Усі позитивні відгуки сучасників - відео)