Чернетка
…Херсонський степ. Вночі лежу на сіні,
Вдивляюсь у безкрайній зоресвіт.
Пливе з баштану дух солодкий дині,
То згаслий день парфумом шле привіт.
Якесь звіря вовтузиться в траві,
Клич бойовий подав десь хижий птах.
Мої думки тікають з голови,
Летять у мандри на Чумацький шлях.
Я хочу крил торкнутися Пегаса,
Посмикати Ведмедиць за хвости,
І з Геркулесом випить кухлик квасу,
Що Водолій націдить з пустоти.
Протерти очі Веги та Денеба,
Та трішки поплювать на Альтаїр,
Щоб діамантом сяяв в червня небі
Трикутник звільнений від пороху із дір,
Що чорними зовуться, бо, захланні,
Світил небесних промені ясні
Вони вбирають, наче на світанні
Степи змарнілі п’ють дощі рясні…
Лежу на сіні… Чи лежу на небі?
А сіно – просто тисне із гори?
Я почуваюсь - як Геракл на Гебі,
Що їх пильнує Гера із гори…
2010
Нiч у зоряному степу
© Copyright: Александр Зубрий, 2010
Свидетельство о публикации №110020806349
Свидетельство о публикации №110020806349
Рецензии