Полтавщина

 
               
               


               Не може бути плагіату в пісні, --
               Коли в душі співають солов'ї.
               Мої пісні не кращі, і не гірші, --
               Вони не крадені, вони -- мої.
               Мені не треба слави, ані грошей,
               Ні почестей, ні зваби, ні наград.
               А ви приїдьте в Бутівці хороші --
               І заспіваєте зо мною влад.
               Бо тут -- земля замріяна полтавська,
               Її душа глибока і проста.
               Бо тут блукає юна ніч купальська,
               І де ступне -- чар-зілля вироста.
               Тут лошаки губами п'ють озерця,
               Нуртує в глибині вода жива.
               Тут я мовчу. Але пливуть із серця
               До краю рідного закохані слова.
               Я не відкрию нового секрету --
               Його вам скажуть і старі, й малі:
               Тут жить ніхто не зможе не поетом,
               Якщо корінням -- у оцій землі.
               Тут матінки-природи всі ми діти,
               Тут від небес усі раї земні.
               Тут найсолодше плакать і радіти.
               А ви скажіть -- полтавці ви чи ні?





              Фото із Інтернету