Мама
Мама іде до хати. Двері зітхають радісно.
Песик Рудий, мов прив'язаний, вірно біжить слід у слід.
Яблунька віти схиляє, котить під ноги яблучко.
Вловлюю мамині кроки ще з вулиці, від воріт.
Мама іде до хати. Кожна травинка тягнеться.
Соняхи їй вклоняються, мов дітлахи малі.
Кури з подвір'я збігаються, кицька нявчить і лащиться, --
Все у одному напрямі -- до пуповини землі.
Мама дуже старенька, іде повільно- повільно.
О, якби було можна хоч краплю сили їй дати!
Боги могутні, природо, де ж ваше обіцяне зілля?!
Поки іще, хоч з паличкою, мама іде до хати...
Серце біжить, не витримує, скаче назустріч м'ячиком,
Кулю земну лелекою встигаю я облітати.
Слухайте, вуха, -- чуєте? Очі, дивіться, -- бачите?
Вбирайте, вбирайте щастя: мама іде до хати!
...Під гримотіння оплесків, у найсвітліші дати
Маститі трибуни, крекчучи, тихо злізають з узвиш --
Припасти до білої стежки, погладить м'який спориш,
Послухати вічну пісню -- мама іде до хати!
Свидетельство о публикации №110020700606