Мама

                З іншого життя -- коли я була щасливою...

             Мама іде до хати. Двері зітхають радісно.
             Песик Рудий, мов прив'язаний, вірно біжить слід у слід.
             Яблунька віти схиляє, котить під ноги яблучко.
             Вловлюю мамині кроки ще з вулиці, від воріт.
             Мама іде до хати. Кожна травинка тягнеться.
             Соняхи їй вклоняються, мов дітлахи малі.
             Кури з подвір'я збігаються, кицька нявчить і лащиться, --
             Все у одному напрямі -- до пуповини землі.
             Мама дуже старенька, іде повільно- повільно.
             О, якби було можна хоч краплю сили їй дати!
             Боги могутні, природо, де ж ваше обіцяне зілля?!
             Поки іще, хоч з паличкою, мама іде до хати...
             Серце біжить, не витримує, скаче назустріч м'ячиком,
             Кулю земну лелекою встигаю я облітати.
             Слухайте, вуха, -- чуєте? Очі, дивіться, -- бачите?
             Вбирайте, вбирайте щастя: мама іде до хати!
             ...Під гримотіння оплесків, у найсвітліші дати
             Маститі трибуни, крекчучи, тихо злізають з узвиш --
             Припасти до білої стежки, погладить м'який спориш,
             Послухати вічну пісню -- мама іде до хати!


Рецензии