Великi дерева усi обминають.
Маленьку травинку не бачать ламають.
Вона поспiшае i тягнеться вгору,
I мрiе ii обминатимуть скоро.
По двiчi на тиждень давили ламали.
Та тiло гнучке и сама пiдiймала.
Аж то восини тiло трiснуло вмить.
I слiз вже нема Тiльки серце болить.
Я бачу себе ту травинку i лiс..
Як батько хотiв щоб я швидче пiдрiс.
Тягнули и вдома i в школi за вуза.
Та я був гнучкий i нiкого не слухав.
Тепер я вже знаю що вчитися слiд.
Бо траву ту косять козi на обiд.
А мав би я голову зрiст я вже маю.
Iду по дорiжцi дуби обминаю.
Хотiв би я в школi дiтей запитати.
Ким вони хочуть в життi своим стати.
Травинкою в лiсi чи дубом зростати.
I хто заважае iм велетнем стати.
Травинка
© Copyright: Владбор, 2010
Свидетельство о публикации №110020705990
Свидетельство о публикации №110020705990
Рецензии