Твої вуста - як квітів повен сад,
як медових пісень солодкі ноти,
п’янке вино – що батько-виноград
плекав і пестив... Вже не побороти
мені цей хміль гарячого вогню
Твого кохання і Твоїх цілунків.
Шептати „Так!..” Твоєму зізнанню,
втрачати розум від Твоїх дарунків...
Це моя Ти – як небо, наче світ!
Безмежна і Глибока, наче море.
Ясна, як зорі, Чиста, наче лід,
І наче сльози щастя - Ти Прозора.
Твоя любов обніме як крильми,
теплом своїм зігріє від негоди...
Ти – світла острівець серед пітьми,
жаданий порятунок в темних водах.
Хоч, глянувши в глибінь палких очей,
я вже давно не хочу порятунку,
напоєний вином Твоїх ночей,
гарячих слів, обіймів, поцілунків...
Тво1 вуста
© Copyright: Михаил Исаевич, 2010
Свидетельство о публикации №110020701497
Свидетельство о публикации №110020701497
Рецензии
Торкатися вустами вуст твоїх
Палких признань почути з них
І крапельку сльози гірку образи
Впіймає шепіт серця у нОчі
Цей поцілунок спраги і жаги
Немов в пустелі озеро глибоке
Напоїть тіло і чуттєву душу
Прольється почуттів дощем вологим!!!
Ася Страховская 07.02.2010 11:06 • Заявить о нарушении
Палких признань почути з них
І крапельку сльози гірку образи
Впіймає шепіт серця у нОчі
Цей поцілунок спраги і жаги
Немов в пустелі озеро глибоке
Напоїть тіло і чуттєву душу
Прольється почуттів дощем вологим!!!
Ася Страховская 07.02.2010 11:06 • Заявить о нарушении