Я відчув, як зупинилось серце
і на дно поринула душа -
в музику незрівнянного скерцо,
океану мрій і побажань...
Водять хороводи сизокрилі
ранки-вечори і ночі-дні.
Може, знов зустріну очі милі,
зоряно-щасливі? чи сумні?...
...ті, якими Ти одного разу
мимохіть поглянула в мій бік.
Відвела.. і відвернулась зразу,
щоби не помітив чоловік.
У дочки-красуні-- Твої очі
і Твоя усмішка чарівна.
А на щоках – ямочки дівочі.
Хай буде щасливою вона!
Ми уже не бачились роками.
Тисячі миттєвостей спливло
відтоді, як вітром з журавлями
назавжди Кохання віднесло...
Та надія бачить рідні очі
в серці тліє – поки буду жить.
Це – спокута. Це - безжальні ночі.
Зранене Кохання, що болить...
Зранене Кохання
© Copyright: Михаил Исаевич, 2010
Свидетельство о публикации №110020701482
Свидетельство о публикации №110020701482
Рецензии