За що мені така кара ой як тяжко жити
Яке життя коли одна,нема куди дітись
Так і хочу закричати що мені робити?
А як хочеться повірте,ніжно пригорнутись.
І щоб тебе пригорнули,тебе цілували.
І щоб ніжність і кохання ,серце моє знало,
Нема нічого усе пусто,чому живу,і не живу?
У віконце подивися, а там біжать діти.
Боже, Боже, за що кара, мене так спіткала?
Нема щастья одинока як пес біля будки
Одна думка грішна вона
Я дитья бажаю
Може мені народити, що дитю сказати?
Може піти у монашки ,так не зможу жити.
Ой помилуй мене Боже,щоб у парі жити.
Чому життя,без любові ,не можу змиритись,
Тече річка,а з роками,замулиться заросте,
Так і врода дівочая, утиче з роками,
Не така я, як всі люди не маю я щастя!
Обійшло мою хатину,і живу з нещастям!
За що менi така кара?
© Copyright: Василий Никонюк -Партия Регионов, 2010
Свидетельство о публикации №110020604542
Свидетельство о публикации №110020604542
Рецензии
Народный плач,-это точно, в духе украинской поэзии.
С приветом и уважением. Игорь.
Игорь Рыбин 16.02.2010 21:46 • Заявить о нарушении
С приветом и уважением. Игорь.
Игорь Рыбин 16.02.2010 21:46 • Заявить о нарушении
Спасибо, очень мало стихов на украинськом языке. Пусть и украинцям будет приятно почитать.
Василий Никонюк -Партия Регионов 17.02.2010 18:16 Заявить о нарушении
Василий Никонюк -Партия Регионов 17.02.2010 18:16 Заявить о нарушении
Согласен. Не то отвыкнем друг от друга, а корни языка одни.
Игорь Рыбин 17.02.2010 20:04 Заявить о нарушении
Игорь Рыбин 17.02.2010 20:04 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.