Втрачена весна
Співчуваю я матусі,
Свято їй несе весна.
Та не має часу дуже,
День втрачає через нас.
Постараюсь їй для щастя,
Справи роблю не в словах.
Варю брату борщ та кашу,
В дитсадок веду маля.
Мию вікна, двері, стелю
І сестричку причешу.
Вправно ліжечко застелю,
Ще й в крамницю поспішу.
Не потрібно і чаклунок,
В свято березня я їй-
Найсолодший поцілунок
Подарую від душі.
А як виросту, у праці,
Здійсню матінці мету.
Заповітне знайду щастя.
ВернУ втрачену весну.
до 8-го березня
© Copyright: Петро Керанчук, 2010
Свидетельство о публикации №110020604157
Свидетельство о публикации №110020604157
Рецензии