Мій друг сумує, у очах печаль.
Причин не знаю, та стискає серце,
І душу рве жорстокий чорний жаль.
Не сяють очі – два твоїх озерця.
Хто розтривожив, любий, так тебе,
Хто так образив, радість спопеливши?
Поглянь, над нами небо голубе,
Але без сонця навіть небо інше.
Поглянь на мене, розчинись в очах,
Забудь всю тугу, всі свої образи,
Відкинь печаль, жени від себе страх.
Ти лиш поклич – я прилечу відразу…
Візьму в долоні біль сердечний твій,
Розвію тугу, хай за вітром лине.
Ти лиш довіритись мені посмій,
Забудь про час, хай він окремо плине.
Я пригорну тебе, немов дитя.
Забудь в обіймах про далеке лихо.
Нехай зупиниться для нас життя…
Сьогодні я не друг, а ніжна втіха.
М й друг суму...
© Copyright: Наташа Сёмка, 2010
Свидетельство о публикации №110020508837
Свидетельство о публикации №110020508837
Рецензии
Дуже гарний вірш.
Вам вдалося використати мелодійність української мови, від чого вірш скорше співається, аніж читається.
З повагою. Олег.
Олег Малиновский 28.09.2010 14:19 • Заявить о нарушении
Вам вдалося використати мелодійність української мови, від чого вірш скорше співається, аніж читається.
З повагою. Олег.
Олег Малиновский 28.09.2010 14:19 • Заявить о нарушении
дякую, Олежко) мені приємно, що ти мене знову читаєш) твої зауваження доречні завжди. дякую)
Наташа Сёмка 28.09.2010 15:48 Заявить о нарушении
Наташа Сёмка 28.09.2010 15:48 Заявить о нарушении