Думка про мовчання...

Коли дощами хлюпоче марево ночі, коли у сні живе казка і в реальності теж, тоді можна казати, що все добре...
І нічні посиденьки за кавою, коли чорне зерно важкою краплею падає у млинок...
А там зерно перетворюється на маленькі краплинки... Потім пару чашок міцної кави під свічку і вино... То тоді...
Тоді, коли вино випито, і свідомість розбивається об стіни маленької кухні, коли вилітає з тіла і дивиться з…
А втім, що тоді – сонячне похмілля... Що...

Кольоропису тіні, півтіні...
Кольоропису гра не проста
У похміллі із кави живуть цілі села, міста

І тоді коли свідомість розбивається об стіни маленької кухні, коли вилітає з тіла і дивиться з висоти третього поверху на ткані полотна землі – тоді думки ідуть окремішно від відчуттів, правда?

Тоді шукаєш вчителя Мовчання... Як в „Українській Реконкісті” Ніли Зборовської, де був Юрко Ґудзь...

Мовчання, Тиші? Будеш мене вчити так як вмієш тільки ти? Будеш?

І вчити мене мовчанню тобі вдасться лише тоді, коли ти навчишся бачити мене. – Сказала дивна біла зірка ...

Не було дивних думок, не було
З’явилися дивні думки, з’явилися
Але в них не живе
Чи живе дух Безмежності
Дух Безмежності й міри, і дивної ніжності
Він знаходить тебе коли ти чекаєш на інше
Але Дух Безмежності починає спілкування
Він перший, хто приходить до тебе у твоїх думках
А вже потім...
Потім приходить те, що тобі треба
Дух Безмежності таїть у собі все і нічого
Але він просто провідник за ним і перед ним інші
Десь люди, а десь Боги
Коли починає горіти вогонь і замерзають його язики
Це значить що Дух Безмежності вже поряд
Він вчить тебе мовчати
Цим істинним мистецтвом володіє тільки він

Таке дивне відчуття, що треба щось писати, а кинешся і ніби не вистачає слів чи сил, чи...
Це потреба, що народжується у тобі...
Нічого не кажи!
Мовчи-и-и-и...
Він прийшов... Той, кого називають Духом Безмежності й міри, і дивної ніжності...