Як би я хотіла, щоб всі прекрасні люди були моїми!
Як би я хотіла, щоб розбилися всі порцелянові ляльки!
Але нема в мені тієї сили,
Сили, що секунди перетворює в віки.
І тепер, в моєму серці, в цій обителі кохання
Живе лише одне...
...те, що не лишає місця нічому іншому...
Я бачу день, я бачила світання,
І все мине,
Я знала, але нема нічого вищого...
Нехай моє серце летить.
Як би я хотіла, щоб у моєму світі кохати вміли лише поети!
Як би я хотіла стерти всі сопливі сцени на балконі!
Їх придумали ті, у кого немає сили,
Сили, якою платиш за безсоння.
І тепер, в моєму серці, що раніше не мало меж,
Живе лише одне...
...те, що секунди перетворює в віки...
Я бачила ніч, ти бачив теж,
І все мине,
Розіжми лиш потиск руки...
Нехай моє серце летить.
Серце поета. Передмова
© Copyright: Анастасия Салмина, 2010
Свидетельство о публикации №110020308747
Свидетельство о публикации №110020308747
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.