Про вас

Я тихо сплю, мені так добре,
Не бачу стелі, вікон, стін,
Не бачу світу й відчуваю
Це співчуття чи може так…
Якесь те дивне відчуття,
Коли в жовтневі тихі ночі
Листок самотній упаде,
В калюжу ляже та не втоне,
І вітер далі понесе.
Старі легенди, вічні міфи,
Про спрагу до життя й любов,
Про тихі мрії й серенади,
Про щастя й осуд злих людей.
Мені це байдуже ви знайте,
Я просто сплю
Й не бачу грат в які закована душа.
Скажіть чия?
Моя. Людська.
Мене не кривдили, а просто зламали крила,
А тепер вже до землі прикуть жадають!
Та я скажу їм, як герой,
Ідіть до дідька, пси облудні!
І не забракне мені сил
Вам шиї поламать гординні
І знову в небо піднятись.
Я тихо сплю, омана зникла
І завтра прийде новий день.
І новий смуток, сподівання,
Та чи прокляття омине
Мене нещасну, я не знаю.
Я тихо сплю – це буде завтра,
Тоді й заплачу поміж вас –
Глухих, сліпих і збайдужілих,
Прокиньтесь люди!
Це про вас.