Як я пишу

Як я пишу вірші мої

Вірші мої не душу виливають.
Вірші мої, по своїй мірі, натуру
мого буття земного відбивають.
Часами сумно, часами й ні,
а так мою істоту колихають!

Бувають дні, як ніч темніють...
А ночі є такі, як день блискають
та струни серця -- якщо і є вони,
як коники що по траві скакають.
Часи будови славної й бувають!

Одного разу ходив я по базару.
Там продається що пригадаєш
і я шукав чогось подібно щастя
--- розчарувався!.. Не знайшов!
Його не продають. -- Ти знаєш?

Казала мати "не добре ворувати",
У совхозах нічого не було... то й
люди не крали "свого"!.. -- Чого?
Того що казали "колись буде їх!"
--- А на сміх, не вірив ніхто в біг.

Біг людей від дітей, від батьків,
та сусідських ідей... Не було їх!
А кошари свиней розривали усе
-- від бадьори життя до співця!..
Я не знав... Хтось мені розказав.

Я віршую й пишу, те що в душу
мені надалося... По дорозі зібрав
-- те що вітер не розвіяв. Та тепер,
для всіх вас передав, як і узнав!?
Чи правдиво, чи ні, не я плутував.