Любити тебе... так сумнівно і так недоречно.
Як зі скрині старої дістати пропилені речі.
Одягти і себе не впізнати в свічаді навпроти,
Хоч постава та ж сама і вигнута лінія рота.
Тільки очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні...
Згадка наших побачень бурхливих осінньо-наочна.
Коли душі – загострені леза, й чуття – обопільні.
І твій видих – оголена пристрасть:
«Ми – божевільні...»
Почуття, ніби плаття старі, які вийшли із моди...
І тобі віддавати себе... ніби проти природи.
Знов любити тебе... чи можливо? цей страх обпектися...
Але ще неможливіше твого кохання зректися...
Сумн вно
© Copyright: Ирина Павленок, 2010
Свидетельство о публикации №110020105147
Свидетельство о публикации №110020105147
Рецензии
Дуже! Дуже сподобалось!
Особливо слова "очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні..."-це просто неймовірні почуття......
Диана Столярова 01.02.2010 16:08 • Заявить о нарушении
Особливо слова "очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні..."-це просто неймовірні почуття......
Диана Столярова 01.02.2010 16:08 • Заявить о нарушении